На задньому сидінні, Тихенька й мо сумна. Сидить красуня, Оля, Маленька й чарівна. Мигають чорні очі, Звабливо грають вії. Це Рівненської ночі, Збуваються події. Немає місця краще, Ніж зараз, поруч з нею. Я хочу порівняти, З небесною зорею. Її спортивне тіло, Тонкий дівочий стан. Усмішку, що так мила, То правда. Не обман. Ми покружлявши містом, Вертаємо до хати. В словах немає змісту, Так хочеться кохати. Цей віршик я присв`ячую Красунечці, Олі! Її губам позаздрить, Та й Анджеліна Джолі…
|